Юрій та Ганна Драган йдуть рука об руку вже майже 27 років поспіль
Про сімейні цінності: «Ми цінуємо дружні стосунки в сім'ї. З якими б труднощами ми не стикалися щодня, кожного разу впевнено кажемо, що треба цінувати те, що маємо. Тому нашою цінністю є життєвий оптимізм».
Юрій тоді був курсантом, навчався на 3 курсі Харківського військового вищого училища Національної гвардії України, нині Національна академія. Ганна вчилася у технікумі банківської справи. Закохані до цього часу пам'ятають кожну дрібницю першого знайомства. В ті часи проводилися вечори зустрічей між технікумом та військовим училищем. Одного з таких вечорів вони познайомилися.
Їм не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що їхні душі споріднені.
«Ми недовго зустрічалися. По військовому, не марнуючи часу, через місяць Юрій запропонував мені одружитися. Звичайно ж, я погодилася, бо відчула, що з цією людиною хочу поєднати своє життя. Імпонувало, що поруч із Юрієм почуваюся захищеною», - ділиться спогадами Ганна.
Їм не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що їхні душі споріднені.
«Ми недовго зустрічалися. По військовому, не марнуючи часу, через місяць Юрій запропонував мені одружитися. Звичайно ж, я погодилася, бо відчула, що з цією людиною хочу поєднати своє життя. Імпонувало, що поруч із Юрієм почуваюся захищеною», - ділиться спогадами Ганна.
Після отримання лейтенантського звання, Юрій проходив службу в різних військових частинах та на різних посадах. Але єдиним було одне – поруч завжди була дружина. Наразі Юрій носить звання полковник і жартома називає свою дружину бойовою подругою, заступницею по тилу. Мовляв, вона ніколи не підводила його, завжди у скрутну хвилину підставляла плече. З нею він їздив по гарнізонах - і ніколи не чув нарікань на труднощі.
У подальшому для Ганни чоловік став прикладом, щоб піти на військову службу. У 2001 році жінка підписала контракт.
У їх гвардійській родині панують гармонія і взаєморозуміння. Військовослужбовці стали не тільки половинками одного цілого, а й опорою.
Пара навіть має свій сімейний девіз: «Доки ми єдині, ми непереможні».
У подальшому для Ганни чоловік став прикладом, щоб піти на військову службу. У 2001 році жінка підписала контракт.
У їх гвардійській родині панують гармонія і взаєморозуміння. Військовослужбовці стали не тільки половинками одного цілого, а й опорою.
Пара навіть має свій сімейний девіз: «Доки ми єдині, ми непереможні».
«Я дуже ціную свою дружину і поважаю - за те, якою вона є, за те, що вона берегиня родини. Аня завжди поруч зі мною і підтримує - і в радості, і в найскладніші часи. У відносинах важливо дарувати одне одному оптимізм і радість, гумор і позитив - так набагато легше складаються щасливі стосунки», - розповідає Юрій.
27 лютого у подружжя річниця весілля. На свято закоханих всім одиноким бажають знайти свою другу половинку і нікуди не відпускати.
День Закоханих - звісно ж приємне свято, але не варто кохати і дарувати подарунки своїм коханим лише цього дня. Посміхайтеся і даруйте подарунки своїм коханим щодня. Пам'ятайте, любов не приходить лише в цей день, вона живе вічно. Кохайте і будьте коханими!
